Діалектні особливості східноукраїнського мовлення мешканців Донбасу

Praca ma na celu wszechstronną analizę dialektalnych cech wschodnioukraińskiej mowy mieszkańców Donbasu — gwar obwodu donieckiego , który należy do wschodniostepowej podgrupy południowo-wschodniego narzecza języka ukraińskiego i stanowią stosunkowo młode i niedostatecznie zbadane zjawisko językowe ukształtowane w wyniku historycznego osadnictwa ludności z różnych regionów; połączenie podejścia dialektologicznego i socjolingwistycznego pozwoliło nie tylko opisać fonetyczne i leksykalne cechy tych gwar, lecz także zrozumieć, jak sami użytkownicy przeżywają swoją tożsamość językową w warunkach wojny i przymusowego wysiedlenia; przeprowadzona ankieta wśród 16 rodzimych użytkowników gwary potwierdziła hipotezę o stabilności jądra fonetycznego — zachowaniu faryngalnego [г], spirantyzacji [г]→[х] oraz ubezdźwięcznieniu spółgłosek wygłosowych — przy znacznej wariantywności leksyki, gdzie regionalizmy «tormozok», «trempel» i «baklażka» współistnieją z formami literackimi i zapożyczonymi; wyniki badania dowodzą, że gwara Donbasu to nie język «zepsuty», lecz żywy system z własną logiką, który sami użytkownicy postrzegają jako «pomost» do literackiego języka ukraińskiego i nieodłączną część własnej tożsamości.

This thesis aims to provide a comprehensive analysis of the dialectal features of the East Ukrainian speech of Donbas residents — the dialects of the Donetsk region, which belong to the East Steppe subgroup of the South-Eastern dialect group of the Ukrainian language and represent a relatively young and insufficiently studied linguistic phenomenon shaped by the historical resettlement of populations from various regions; combining dialectological and sociolinguistic approaches made it possible not only to describe the phonetic and lexical characteristics of these dialects, but also to understand how speakers themselves experience their linguistic identity under the conditions of war and forced displacement; a survey of 16 native dialect speakers confirmed the hypothesis regarding the stability of the phonetic core — the preservation of pharyngeal [г], spirantization [г]→[х], and devoicing of final consonants — alongside considerable lexical variability, where regionalisms such as «tormozok», «trempel», and «baklаzhka» coexist with literary and borrowed forms; the findings demonstrate that the Donbas dialect is not a «corrupted» language, but a living system with its own logic, which speakers themselves perceive as a «bridge» to standard literary Ukrainian and an inseparable part of their own identity.

Робота має на меті всебічний аналіз діалектних особливостей східноукраїнського мовлення мешканців Донбасу — говорів Донецької області, що належать до східностепової підгрупи південно-східного наріччя української мови і становлять порівняно молоде та недостатньо досліджене мовне явище, яке сформувалося внаслідок історичного переселення населення з різних регіонів; поєднання діалектологічного та соціолінгвістичного підходів дозволило не лише описати фонетичні й лексичні риси цих говірок, а й зрозуміти, як самі носії переживають свою мовну ідентичність в умовах війни та вимушеного переселення; проведене анкетування 16 носіїв говірки підтвердило гіпотезу про стабільність фонетичного ядра — збереження фарингального [г], спірантизації [г]→[х] та оглушення кінцевих приголосних — при значній варіативності лексики, де регіоналізми «тормозок», «тремпель» і «баклажка» співіснують із літературними та запозиченими формами; результати дослідження засвідчують, що говірка Донбасу — це не «зіпсована» мова, а жива система з власною логікою, яку самі носії сприймають як «місток» до літературної української мови і невід'ємну частину власної ідентичності.