«Інші дні Анни» Тараса Прохаська в екокритичній перспективі

Praca stanowi interdyscyplinarną analizę opowiadań „Essai de deconstruction (próba dekonstrukcji)”, „Wokół jeziora” oraz „Od czuwanie obecności” ze zbioru opowiadań Tarasa Prohaśki „Inne dni Anny” w świetle założeń ekokrytyki. W pracy prześledzono genezę, rozwój oraz kluczowe założenia teoretyczne ekokrytyki jako interdyscyplinarnej dyscypliny naukowej, w szczególności w ramach koncepcji „fal” i „palimpsestu”. Ukazano rezygnację T. Prochaśka z tradycyjnego antropocentryzmu na rzecz modelu prozy, w którym przyroda nie jest jedynie tłem wydarzeń, a zyskuje podmiotowość i głęboki filozoficzny wymiar. Pisarz zaciera hierarchiczne granice między człowiekiem a przyrodą, wprowadzając specyficzną „roślinną optykę” oraz traktując rozpad i śmierć jako naturalny element ekosystemu. Prohaśko realizuje unikalny styl „pisania jako roślina”, proponując symbiotyczne relacje współistnienia istot ludzkich i pozaludzkich.

This work presents an interdisciplinary analysis of the short stories “Essai de deconstruction (Essai de Deconstruction),” “Around the Lake,” and “A Feeling of Presence / Toward a Sense of Presence” from Taras Prokhasko’s collection 'Anna’s Other Days', in light of the principles of ecocriticism. It traces the origins, development, and key theoretical principles of ecocriticism as an interdisciplinary academic discipline, particularly within the framework of the concepts of “waves” and “palimpsest.” It demonstrates T. Prokhasko’s rejection of traditional anthropocentrism in favor of a model of prose in which nature is not merely a backdrop for events but gains subjectivity and a profound philosophical dimension. The writer blurs the hierarchical boundaries between humans and nature by introducing a specific “plant perspective” and treating decay and death as natural elements of the ecosystem. Prokhasko employs a unique style of “writing as a plant,” proposing symbiotic relationships of coexistence between human and non-human beings.

Праця є міждисциплінарним аналізом оповідань «Essai de deconstruction (спроба деконструкції)», «Навколо озера» та «Від пильності присутності» зі збірки оповідань Тараса Прохаська «Інші дні Анни» у світлі засад екокритики. У праці простежено генезу, розвиток та ключові теоретичні засади екокритики як міждисциплінарної наукової дисципліни, зокрема в межах концепції «хвиль» та «палімпсесту». Показано відмову Т. Прохаська від традиційного антропоцентризму на користь моделі прози, в якій природа є не лише тлом подій, а набуває суб’єктності та глибокого філософського виміру. Письменник стирає ієрархічні межі між людиною та природою, запроваджуючи специфічну «рослинну оптику» та розглядаючи розпад і смерть як природний елемент екосистеми. Прохасько втілює унікальний стиль «писання як рослина», пропонуючи симбіотичні відносини співіснування людських та позалюдських істот.