Нова словесність: українська література в антропологічній перспективі

Видання присвячене дослідженню актуальних змін, які відбуваються з уявленнями про літературу, і зосереджує увагу на “межових” літературних жанрах як способах висловлювання, що поставали у результаті складного індивідуального пошуку в унікальному поєднанні історичних, культурних та особистих обставин. Із перспективи літературної антропології показано малі драматичні форми Лесі Українки як механізм переосмислення взаємодії автора й читача; розкрито афективну природу прозового письма Богдана Ігоря Антонича на прикладі чернетки його незавершеного роману “На другому березі”; проаналізовано антропологічний, автобіографічний та інтермедійний характер творчості Софії Яблонської, втіленої у формі тревелогів; умотивовано поетичну природу літературного відгуку на травматичні події під час Майдану й актуалізовано питання про взаємозв’язок текстового й спільнотного виміру в українській літературі періоду незалежності. Впроваджуючи поняття “нової словесності”, видання пропонує погляд на літературу як особливу культурну практику, спрямовану на створення спільного досвіду й культурну ідентифікацію особи та спільноти.